Слава Стецько

Попередня тема Наступна тема Донизу

Слава Стецько

Створювати по Громенко на тему Вт Серп 17, 2010 10:00 pm



На Львівщині відкриють музей Слави Стецько
17.08.10

В день Незалежності України на Львівщині в селі Юшківці відкриється музей Голові ОУН(р), Президенту Антибільшовицького блоку народів, Голові Конгресу Українських Націоналістів, народному депутату трьох скликань Славі Стецько.

Музей облаштують у приміщенні сільської школи де Слава Стецько вчителювала.

До створення музею долучилися депутат Львівської облради, голова Львівської обласної організації Конгресу Українських Націоналістів Микола Пшевлоцький, депутат Львівської облради Андрій Микуш, громадська партія «Громадянська солідарність», депутат Верховної Ради Тарас Стецьків, районна рада, держрайадміністрація Жидачівського району та місцеві мешканці села.

Біографічна довідка

Слава Cтецько (вроджена Анна-Євгенія Музика) народилася 14 травня 1920 року в селі Романівка Теребовлянського району на Тернопільщині. Батьки були селянами. Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію.

Після закінчення гімназії Славу Стецько більшовицька влада намагалась залучити до комсомольської роботи. Проте вона відкрито критикувала нову владу, тому мусила утікати, щоб уникнути арешту.

Незабаром, уже вчителюючи у селі Юшківці, Слава Стецько вступає до Організації Українських Націоналістів. Вона активно працює в організації, пізніше, для власної безпеки, переходить у підпілля. 30 червня 1941 року ОУН(р) у Львові проголошує Акт про відновлення Української держави, Слава Стецько у лавах похідної групи ОУН проголошує цей історичний акт у Бібрці на Львівщині. Пізніше вона долучається до розбудови мережі Червоного Хреста для Української Повстанської Армії. Працює під проводом зв’язкової Романа Шухевича Катерини Зарицької. Неодноразово зустрічається і з самим головнокомандувачем УПА.

Навесні 1943 року молоду підпільницю арештовують німці. З в’язниці на вул. Лонського друзям удалося звільнити її тільки восени.

Коли до Львова повернулась радянська влада, Слава Стецько отримує наказ Проводу ОУН виїхати на зв’язок до Відня. Пізніше одержала від Ярослава Стецька доручення перевести групу людей до Баварії. У 1945 р. бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхена.

Після Другої світової війни Слава Стецько жила в Мюнхені. У 1946 році вона побралася із Ярославом Стецьком. Від 1952 до 1956 року студіювала англійську і французьку мови і одночасно політичні науки в німецьких інститутах, склала магістерські іспити (з політичних наук) в Українському Вільному Університеті. Весь час на еміграції працювала в зовнішній ділянці ОУН, була керівником пресового бюро АБН, редактором журналів „ABN-Correspondent”, „Ukrainian Review”. Брала участь у десятках міжнародних конференцій і сама була співорганізатором міжнародних конференцій, з’їздів в м. Вашингтоні, Торонто, Мюнхені, Вінніпезі, Чикаго, Манчестері, Парижі та ін.

Проводила дипломатичну діяльність у всьому вільному світі, зустрічалася з найвищими урядовцями країн Європи, Америки, Азії, доносила до них правду про московський комуністичний режим, про боротьбу українського народу проти російського імперіалізму.

У 1986 році була обрана Президентом АБН і переобрана як Президент АБН з новою назвою – Асамблея Блоку Народів Європи і Центральної Азії за Самостійність і Незалежність – на конгресі в Торонто в листопаді 1992 року.

Була членом Проводу Світової Ліги за Свободу і Демократію, заступником Голови Європейської Ради за Свободу.

Слава Стецько була почесним членом Об’єднання Жінок Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ОЖ ООЧСУ), Канадської Ліги жінок, Української жіночої організації Великобританії, тривалий час була членом Центрального Комітету СУМ, нагороджена сумівською медаллю дружинника-міжнародника.

У 1991 році VIII Великий Збір ОУН обирає Славу Стецько Головою Проводу ОУН, у 1996 році її переобрали на цю посаду. Залишалась Головою Проводу ОУН(р) до 2000 року.

Вперше після вимушеної еміграції Слава Стецько приїхала в Україну в червні 1991 року, щоб взяти участь у відзначенні 50 річниці Акту відновлення Української держави, який 30 червня 1941 року виголосив у Львові її чоловік Ярослав Стецько. З того й почалась її політична діяльність уже в Україні.

У 1992 році вона ініціює створення партії Конгрес Українських Націоналістів на засадах ідеології українського націоналізму. На Установчому з’їзді партії Славу Стецько було обрано Головою Конгресу Українських Націоналістів, на цій посаді вона залишалась до останнього дня свого життя.

У березні 1992 Слава Стецько брала участь в організації міжнародної конференції „Український націоналізм: минуле, сучасне, майбутнє” у Києві.

Вже у незалежній Україні вона отримала громадянство тієї держави, за яку вона боролася усе своє життя, а весь період еміграції подружжя Стецьків принципово прожило у статусі «дисплест персенс» — бездержавних осіб.

Була народним депутатом України трьох скликань. Вперше її було обрано до парламенту в 1997 році на довиборах у Надвірнянському окрузі, в 1998 вона вдруге стала народним депутатом України. В 2002 за списком блоку „Наша Україна”, співорганізатором якого вона була, її втретє було обрано до Верховної Ради України.

Двічі, у 1998 та у 2002 роках, Слава Стецько як найстарший депутат Верховної Ради піднімалася на парламентську трибуну зачитувати текст депутатської присяги.

У 2000 році за мужність і стійкість, виявлені впродовж усього життя, активну громадсько-політичну та парламентську діяльність нагороджена державним „Орденом княгині Ольги” ІІІ ступеня.

Померла Слава Стецько в мюнхенській клініці 12 березня 2003 року, не доживши двох місяців до свого 83-річчя. Похована на Байковому кладовищі в Києві.



Наталія Улинець, ЛОО КУН


Громенко
СБ

К-ть повідомлень : 475
Дата регистрации : 20.09.2008
Звідки : Київ

Переглянути профіль користувача http://oun-upa.forumy.eu

На початок Донизу

Попередня тема Наступна тема На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі